Батькам майбутніх першокласників!

  
Цього року Ваша дитина йде до першого класу. Це велика подія у Вашій сім’ї.
Ми сердечно вітаємо вас і бажаємо, щоб Вашій дитині було добре, затишно і цікаво в нашій школі. Дозвольте дати Вам кілька порад.
Десять речей, які повинні зробити батьки першокласника 1-го вересня:
1. Ваша дитина хвилюватиметься. Прикрасьте її кімнату кульками, плакатом з веселим написом.
2. Приготуйте маленький подаруночок, барвисто оформлений, і покладіть поряд з її подушкою.
3. Якщо Ви напередодні зібрали портфель, все одно ще раз зазирніть до нього разом з дитиною і покладіть ще якісь дрібні речі: комічну гумку або незвичайний олівець.
4. Цього дня забороніть собі повчати дитину, підвищувати на неї голос. Не сердьтеся і не хмуртеся.
5. Відкладіть усі справи, візьміть відгул. Ви повинні бути поряд, коли дитина переступить шкільний поріг.
6. Скажіть своєму першокласнику, як добре і чудово він виглядає.
7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте, що їй сподобалося, що вона робила, похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть якщо це не так).
8. Увечері організуйте святкову вечерю. Запросіть бабусь, дідусів.
9. Не забудьте сказати дитині, як сильно ви її любите.
10. Лягаючи спати, дайте слово і надалі бути до дитини таким лагідним, спокійним і уважним, як сьогодні.
Усе це дасть можливість дитині зрозуміти, що події, які відбуваються в житті, дуже важливі і для батьків. Це додасть їй упевненості, налаштує на серйозну, цікаву роботу.
Правила батьківської поведінки в організації навчання дитини
1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.
3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.
4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.
5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).
6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.
7. Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
8. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

 Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
3. Формуйте адекватну самооцінку.
4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.
8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
10. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
11. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
12. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
13. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
14. Не принижуйте дитину.
15. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Сварити чи не сварити дитину?

1. Перед тим, як сварити дитину дайте відповідь на запитання: «Для чого?». Тобто що ви хочете з цього покарання?
2. Покарання не повинне шкодити здоров’ю (фізичному, психічному).
3. Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карайте. Ніякої профілактики.
4. Терміни давнини. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.
5. Покараний – пробачений. Має бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання – завершення негативного етапу життя. Сторінку перегорнуто, життя починається спочатку.
6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
7. Покарання повинно бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не «салат» покарань з різних учинків.
8. Дитина не повинна боятися покарань. А усвідомлювати, що покарання – неприємне, небажане.
9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну волю й відповідальність за власне життя.
10. Покарання – надзвичайний захід. Використовується у випадках, коли інші способи викорінення небажаної поведінки не дали результату.

Дитина - вище творіння Природи і Космосу і несе в собі їхні риси - могутність і безмежність
(Ш. Амонашвілі)

  Гуманістичний підхід щодо виховання дітей

1. Ніколи не карайте дітей. Головну увагу надавайте не так корекції поведінки, як налагодженню довірчих стосунків із нею.
2. Не потрібно засуджувати або тільки схвалювати вчинки дитини – їх слід аналізувати й розуміти.
3. Ставте перед дитиною конкретні вимоги і чітко пояснюйте, чому в тій або іншій ситуації слід діяти саме так.
4. Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте. Її помилки – це, насамперед, ваші помилки.
5. У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.
6. Уважно слухайте дитину, заохочуйте ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.
7. Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона – дитина.
8. Пам’ятайте : порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою із вчорашньою.
9. Пам’ятайте : повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання : віддавати іншому свою радість, свій інтерес, розуміння, знання, почуття.

Типи темпераменту

 Сангвінік – жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується в новому колективі. Настрій стійкий, без будь – яких коливань. Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові – можуть стрімко з’явитися і зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активно жестикулює, міміка виразна. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою справою й уникати складного, неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до активної діяльності.

Флегматик – спокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні дії швидко. Насправді почуття цих дітей вирізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності. Мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий, розсудливий. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

Холерик – зазвичай неспокійний, усі реакції яскраві. Мова швидка, емоційно забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Діти цього типу нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини – холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися різко й остаточно. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність і швидкість. Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко й одразу включаються в активну діяльність.

Меланхолік – діти із цим типом нервової системи сильно реагують на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі, замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать події в темних барвах. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими й ровесниками. Меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці – кмітливі, уважні та чутливі. Тихо розмовляють бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі до себе та інших.

 Рекомендації психолога

батькам дитини – сангвініка

Вимоги мають бути максимально чіткими і справедливими.
Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття потенціалу та здібностей у суспільно корисній справі.
Виявляйте довіру до сангвініка, підтримуйте його корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили при подоланні труднощів.
Не варто давати доручення, пов’язані з тривалою монотонною діяльністю.
Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради.
Будьте максимально вимогливим, якщо дитина скоїть щонайменше порушення.
Пам’ятайте, що в дитини – сангвініка швидко руйнуються звички, вона втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.
При виконанні завдань дорослий повинен використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.
Коли дитина неякісно виконала завдання, нехай переробить його ще раз.
Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно завершувати справи.
Навчіть дитину цінувати дружбу з давніми товаришами, використовувати свої лідерські риси в колективі. Залучайте до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.
  

 батькам дитини – холерика

Не гальмуйте активності дітей у формі прямої заборони.
Не задовольняйте їхніх примх заради того, щоб вони не нервувалися.
Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.
Ніколи не підвищуйте голосу, не вдавайтесь до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.
Спілкуйтеся спокійно, але впевненим тоном. Варто уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.
Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження.
За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.
Категорично забороняється карати дитину – холерика статистичним положенням тіла ( « постій біля мене», «будеш сидіти на стільці»).
Необхідно пропонувати такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу та сприяли закріпленню в нервовій системі процесів гальмування ( настільні ігри, лото, шахи, доміно, шашки, різні види художньої творчості ).
Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте « зривам»; ураховуйте мотиви вчинків, залучайте до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативи.
Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.
   

  батькам дитини – флегматика    

Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь – яку діяльність, яку треба виконати, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності?).
Не карайте за повільність, не звинувачуйте в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується занижена самооцінка через постійні невдачі.
Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції та зміцнює віру у власні сили.
Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності.
Під час читання художніх творів, у процесі гри флегматика слід на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів та емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте йому займатись аутотренінгом та самовихованням.
Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.
Необхідно проводити спеціальні ігри, розвивати мислення, почуття, уяву. Навчіть флегматика правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час.

 батькам дитини – меланхоліка

Завжди дотримуйтеся принципу поступовості.
Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.
Пам’ятайте, що меланхолік не витримує сильних подразників, дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.
Прагніть викликати позитивні емоції, проявити максимум доброти, тактовно, глибоко й зацікавлено проникайте в духовний світ меланхоліка. Морально підтримуйте і зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння його душевного стану.
Не підвищуйте голосу, не кричіть, не висувайте надмірних вимог до дитини.
Розвивайте комунікабельність у процесі гри.
Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині у процесі виконання домашніх завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.
Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.
Періодично організовуйте для меланхоліка «ситуації успіху».
Змалку навчіть планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і балансувати добову й тижневу тривалість праці та відпочинку, інакше можливе нервове та фізичне виснаження внаслідок хронічної перевтоми або ж формування відрази до праці.